Чи є застосунок, що перевіряє тони китайської?

Тон — це форма висоти голосу, і мікрофон телефона в тихій кімнаті записує її достатньо добре. Висоту оцінюють відносно вашого власного діапазону голосу, тож низький чи високий голос не заважає.

Складніше буває за шуму, шепоту, «скрипучого» третього тону, легкого тону та дуже швидкого мовлення: у таких випадках будь-яка автоматична перевірка стає менш надійною.

Це те, що часто трапляється, але не в кожного й не всі одразу.

• Інтонація речення перекриває тони: підйом наприкінці запитання перетворює четвертий тон на другий.
• Перший тон «просідає»: його треба тримати високо й рівно до кінця складу.
• Другий і третій тони плутаються. У мовленні третій тон лишається низьким, а два треті підряд читаються як другий + третій (你好 ní hǎo).
• Піньїнь h схожий на українське «х», а не на «г».
• Zh/ch/sh (язик відігнутий) і j/q/x (язик плаский, за нижніми зубами) легко змішати.
• Ü (lǜ) — це не «ю»: губи залишаються округленими весь час.
• Піньїнь b/d/g на слух схожі на «п/т/к», але різниця не в дзвінкості, а в придиху: p/t/k вимовляються з придихом, b/d/g — без нього.

Ми не публікували порівняння точності, тому не стверджуємо, який інструмент точніший. Перевірте самі:

• Знайдіть тихе місце й візьміть слово, тон якого ви знаєте, наприклад 马 mǎ (кінь).
• Скажіть його правильно, потім навмисно помилково: mǎ як mà (різке падіння).
• Інструмент, який справді слухає, має відзначити другу спробу й назвати склад і тон, який прозвучав.
• Повторіть кожну пару тричі: одна спроба може бути випадковою, важлива закономірність.